February 18th, 2017

Медиаресурсы в Украине открыто работающие на кремль





Я проанализировал вбросы информации относительно обмена военнопленных.
Критерием заказного материала, по моему мнению, может служить два основных момента:
1. Позитивный тон статьи – хвалят мертвечука
2. Дают прямую ссылку на сайт его организации vybor.ua в тексте статьи, что с большой вероятностью указывает на заказной материал и работу по продвижению сайта мертвечука.
Эти два критерия должны совпасть. Наиболее крупные помойки входящие в пул:
from-ua.com
versii.com
golos.ua
for-ua.com
znaj.ua
fraza.ua
Интересно, что данные по всем сайтам кроме двух – golos.ua и fraza.ua на сервисе whois закрыты.

Но известно, что сайт “Версии.ком”, связан с откровенно пророссийскими деятелями “журнализдами” – Александром Зубченко и Владимиром Скачко. Руководитель Фраза.юа – Виталий Кустов. А вот golos.ua принадлежит жене главного коммуниста Украины – Симоненко – Оксане Ващенко.
Есть информация, что версии.ком  принадлежат экс-регионалу Деркачу, как и радио “Эра”. А Зубченко регулярно размещается на мураевском “антифашисте”. Статьи прославляющие мертвечука на “антифашисте” и “версиях” идентичны ).

Интересно также, что и Ващенко ранее работала на Эре-ФМ
Ниже скриншоты со статей на этих сайтах с прямыми ссылками на сайт Медведчука
Список не полный продолжаем изучать.
P.S. Как подсказали в комментариях список обязательно нужно дополнить связанным мертвечуком сайтом УНН (unn.com.ua) и региональные закарпатские transkarpatia.net, pershij.com.ua
Также часто размещает материалы мертвечука соответствующие вышеперечисленным критериям сайт korrespondent.net и infoline.ua, а также более мелкие помойки-сателиты:

Операція «Вісла» – це злочин!!! Етнічні чистки Українського населення польскою владою.





Операції «Вісла» повністю відповідає визначенню злочину, який після подій в Югославії на початку 1990-х років отримав назву «етнічні чистки». Потрібно пам’ятати, злочин, який не покараний і не засуджений, повторюється.

Операція з депортації українців отримала назву “Вісла” та продовжувалася з 28 квітня по 29 липня 1947 року. Українське населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) депортували до малозаселених західних та північних земель, які до завершення Другої Світової належали Німеччині.

Комуністична влада намагалася виправдати проведення депортації, представляючи її виключно як антиповстанську операцію. Насправді ж головною метою було цілковите виселення українського населення, а не лише ліквідація відділів УПА. Головною ціллю було саме цивільне населення, а не загони повстанців.

Станом на 1947 р. українське населення на території південно-східної Польщі було чисельне і польська влада не хотіла мати з цими землями ті проблеми, які вона мала у міжвоєнний період. Потрібно було це населення кудись виселити. Операція «Вісла» – це була етнічна чистка з елементами реалізації державної політики.

Схема операції виглядала зазвичай так: на світанку військові щільним кільцем оточували села і наказували мешканцям “зі списку” готуватися в дорогу. Тим часом солдати проводили обшуки в хатах, господарських приміщеннях і дворах, а то й підпалювали дім і обійстя.

Щоб спакувати майно, давалося 2 години (інколи 15-20 хвилин). Забирати дозволяли особисті речі, харчі, худобу, запаси збіжжя та картоплі. Через поспіх і брак транспорту переселенцям вдавалося “вхопити” тільки найнеобхідніше. Нерідко встановлювали обмеження щодо ваги багажу – до 25 кг на особу. На завантажувальних станціях, що охоронялися військовими, українців розміщували у товарняках. За нормами, в одному вагоні мали перевозити дві родини. Однак реалії були іншими. Наприклад, в Сяноці в 31 вагоні розмістили, крім 897 людей, ще 24 коня, 120 корів, 45 кіз, 7 телят і 2 лошат.

Акція нерідко супроводжувалася насиллям: українські домівки спалювали, старовинні церкви руйнували, представників української інтелігенції та селянства за підозрою у сприянні УПА ув’язнювали у концтаборі в Явожні Краківського воєводства. Його створили спеціально для “підозрілих” українців на території колишнього гітлерівського концтабору “Аушвіц – Біркенау”.

На місцях, куди привозили українців, їм діставалися залишені, часто понівечені колишніми власниками-німцями господарства. Українців було позбавлено церкви, школи й інших можливостей розвивати власне суспільно-культурне життя. Польська влада переслідувала навіть найменші прояви побутового культивування українських національно-культурних традицій.